У світі дартсу - великого професійного дартсу з величезними призовими за перемоги у великих ТБ-турнірах, аматорського дартсу, де істотно менше грошей, але шикарна атмосфера, на локальних турнірчиках і в дартс-кафе і магазинах - є своєрідні усталені догмати. Наприклад, Unicorn, Winmau & Red Dragon і Harrows - «велика трійка» дартс-брендів з історією. Target, що стрімко розвинувся, - перехопив прапор інновацій, агресивного маркетингу та спонсорства (і рольова модель для бренду Mission, мабуть, треба думати) - бренд, який перетворив «велику трійку» на «велику четвірку». Сходинкою нижче - різні локальні бренди (німецький і нідерландський Bulls, американські та, особливо, азійськы виробники) і мікробренди на кшталт Loxley зі своєю ідеєю і філософією, яка теж може різнитися. А перший самостійний мікробренд зі своєю цікавою філософією - розвиток і прогрес гравців - це Performance Darts (раніше називався Darts Performance Сenter).
Ідея Performance Darts, що з'явився на дартс-ринку 2011 року - коли технології металообробки зробили крок вперед, порівняно з тим, що було, умовно, до 2000 року, але вже поступаються дню сьогоднішньому - створити «ідеальний дротик». Але не просто «ідеальний дротик, сферичний у вакуумі», зовсім ні - ідеальний дротик для кожного гравця. Від дітей-початківців і аматорів, до просунутих аматорів з BDO і професійних дартсменів з тур-картою PDC. Хто звернеться - тому й допоможуть.
Засновниками ідеї - і бренду Performance Darts, власне - стали спортивний вчений Пол Гіллінгс і дартсмен Ентоні Армстон-Тофт (у протоколах турнірів значився як Ей-Джей Армстон-Тофт). Гіллінгс в університеті здобув ступінь магістра за дуже цікавою спеціальністю «комплексний аналіз спортивних результатів». На основі футбольного базису (це Англія!) - фізична підготовка і правильне харчування, тренувальний процес і коучинг, спортивні психологія і соціологія, маркетинг, менеджмент і бухгалтерський облік. Отримавши диплом, Гіллінгс попрацював у сфері інвестицій у нерухомість, паралельно намагаючись знайти застосування отриманим знанням в інших видах спорту: вибудовуючи універсальну модель, що дає змогу досягати успіху в різних дисциплінах. Дипломна робота Пола так і називалася - «Як поліпшити гру в дартс - способи і методи» (переклад вільний, але сенс саме такий). І тут, як то кажуть - раптом, звідки не візьмись, з'явився Армстон-Тофт.
Точніше, Гіллінгс звернув увагу на те, що спортивна наука - йшов 2011-й рік, нагадаємо - вже пропонувала чимало корисного у футболі та баскетболі, хокеї та тенісі - а ось такі нішеві види спорту, як дартс, залишалися поза фокусом спортивних учених. Ось Гіллінгс і вирішив стати першопрохідцем, а Армстон-Тофт погодився стати «піддослідним кроликом». На той час 25-річний Ей-Джей уже мав за плечима майже двадцятирічний досвід кидання дротиків - з перервою на навчання «менеджменту гостинності та HoReCa» в університеті - граючи в пабі з батьком («шлях Еріка Брістоу»), у локальній лізі, потрапивши до збірної графства Ланкашир, а в 18 років ще й тур-карту PDC отримавши. Але потім Ентоні обрав освіту, тимчасово закинувши дартс.
Отримавши диплом, Армстон-Тофт вирішив повернутися в зали з купою мішеней і людей, що кидають дротики, під пінту-другу-третю елю, стаута або лагера (і в ті роки пиво було найдешевшим і найлегшедоступнішим напоєм у залах на турнірах). Ідеальний кейс для вченого Гіллінгса - за досить короткий час повернути Ей-Джея на колишній конкурентоспроможний рівень, розробивши для нього ідеальний тренувальний процес та ідеальний дротик, що допомагає повною мірою розкрити його талант дартсмена. Логічно, що успішність історії Армстон-Тофта могла б допомогти Гіллінгсу роздобути нових клієнтів серед дартсменів. Таким чином, Пол міг би допомагати дартсменам підвищувати свій рівень гри, попутно заробляючи собі на життя.
Робота закипіла: Пол їздив з Ентоні на турніри, записував матчі й аналізував їх (так формувалися статистична вибірка, ймовірнісні та прогнозні моделі, а також база суперників). За підсумками зроблених висновків вносилися потрібні коригування в тренувальному процесі (зазвичай - дві-три години щодня, однією або двома сесіями). А в Red Dragon зробили для Армстон-Тофта кастомний комплект дротиків (точніше, три комплекти з 95% -ного вольфраму, 21-23 грами - ціна питання становила 2000 фунтів - це і зараз чимало, а в 2011 році за ці гроші можна було купити пристойний автомобіль!). По суті, це був мікс моделей дротиків Unicorn Джона Лоу і Джона Парта - гібрид олівцевої форми, «бочки» і «веретена» з кільцевою накаткою.
Так з'явився прототип дротиків Original Performance Darts - на них потім додали мікрогрип у передній і середній частині барреля, а логотип біля хвостовика - і дротики пішли в продаж під власним брендом DPC (на той момент).
Час минав, Гіллінгс з Армстон-Тофтом працювали зі змінним успіхом - Ей-Джей так і не виграв великих трофеїв і титулів, однак і англійський дартс - штука навіть більш конкурентна, ніж англійський футбол. Але зате у бренду справи йшли непогано - британська дартс-тусовка відзначила прогрес Ентоні, зацікавилася моделлю тренувального процесу, розробленою Полом - Performance Darts потроху ставали популярними. Наступний крок компанії - розробка нових моделей дротиків, причому Пол з Ентоні пішли найлогічнішим шляхом - від демпінгу до колаборації з іншими дартсменами або дартс-інфлюенсерами на кшталт Ніла Біркіна. Цей сивобородий дядько став першим робити огляди на дротики на YouTube - а також намалював модель DPC Level 5 - для тих гравців, кому потрібен максимальний грип спереду і ззаду бареля.
Тренувальні моделі Performance Darts також потроху викристалізувалися і оформилися в окрему методичку - розраховану на вісім тижнів з п'ятьма тренувальними сесіями щотижня. У методичці - набір корисних і потрібних вправ плюс форма для запису результатів (звісно, потім гравець може зробити ксерокопію або розкреслити форму для запису самостійно, масштабуючи тренування на більшій дистанції та вибудовуючи самостійно графіки з діаграмами спадів і підйомів форми - і коригуючи свій тренувальний процес).
Безумовно, Performance Darts не перетворився на Target - і майже півтора десятка років залишається мікробрендом - але і це вже непогано, якщо врахувати, що конкретно в тонкощах дартсу Гіллінгс не розумівся в принципі (дротики та їхнє оснащення, хват і техніка кидка - це все було вотчиною Армстон-Тофта), сподіваючись впровадити в кращу в світі гру дротиками з дошкою футбольні тренінг і коучинг. У такому разі вже добре, що Performance Darts не спіткала доля колись амбітного проєкту Showtime, дротики з модельного ряду якого вже кілька років китайський OEM-виробник CyeeLife намагається розпродати на АліЕкспресі. Те, що Performance Darts не закрилися, і майже щорічно представляють нові моделі - з не найскладнішим грипом, але зате за цілком демократичними цінами - вже успіх. Те, що за їхніми навчальними посібниками реально тренуються дартсмени - від піонерів до пенсіонерів - теж успіх.
І навіть те, що Армстон-Тофт з минулого року став співпрацювати з амбітними китайцями з Cuesoul - за великим рахунком, теж успіх Performance Darts. І ті 2000 фунтів на перший прототип дротиків DPC Original - вже багаторазово окупилися.
